Отака фігня, шановні
форумці.
Я саме НЕ ХОЧУ ні
любові, ні
кохання, ні жінку...

Чим більш я дізнаюся
про те, як ми створюємо стосунки, мені стає огидніше і огидніше...
У якийсь момент я відчуваю ненависть до Жінки, бажаю зломити цю уяву
про те, що Жінка - це щось високе, щось вічне, нескінченне, як атом. Зазирнути у потаємні куточки Її душі - побачите те, що підтвердить мою ненависть...
...але я шаную Жінку, і розумію всю велич і низість її, розумію яке велике почуття сховується у мене... може тому саме ховаю його і бігу далі у круговерті щоденних справ та обов'язків, лише для того щоб завантажити себе та на прикінці дня засинати без сил. Не думати над цим.
Щось трапилось зі мною. Замість того, щоб с
пробувати по
кохати, я лише втікаю ще далі. Але чим далі ми тікаємо, тим більш ми ховаємося. І це я розумію. І
хочу тікати далі, бо впевнений що нема тієї Жінки яку я бачив серцем декілька років тому.
І не говорить мені, що знайдеш ти собі дівчину яка змінить усю мою уяву
про це. Я не вірю у це. Не
хочу вірити, бо
якщо повірю - я покохаю так, що ... нажаль нема такого слова. Але нічого нема вічного. І навіть
якщо...
Це все безглуздо. Любити те, що може зникнути в лічині секунди... я не можу потім забути це, як хвилину радощі, як гарний сон... Це настільки в мені, що потрібні роки, щоб зрозуміти, що то була ще одна помилка мене самого. Що з самого початку я завжди створюю собі штучну ситуацію, в якій живу, в якій кохаю, сплю, дихаю....
Я чітко зрозумів - кожен з нас створює собі
кохання саме на психологічному рівні ми плануємо події, та схему розвитку ціх подій. Стає питання, чи може людина наперед спланувати "вічну"*
любов? Теоретично - Так. Практично - Ні. Тому, що та людина яка планує правила гри в
любов - вона не одна; ми не граємося в
любов по одинці.
Я стомився від всього. Я не
хочу бути з кимось, і не
хочу бути з моїм
коханням, бо
кохання - це біль, сльози. І ніколи не буває щасливих кінців.
Реальність - спокійна стара жінка, з твердим виразом очей, та справедливою логікою.
-----------------
* - "вічна"
любов - я маю на увазі ті почуття, не які будуть вічними у часі чи
продовжуватися до фізичної смерті двох. Почуття, які належать біль душі ніж розуму; почуття які залежать лише від Обох. "вічна"
любов -
любов, яка живе у Ньому та Ній лише стільки скільки це потрібно, саме потрібно а не можливо, їм обом.
Отредактировал Frosty - 18 Апреля, 2004, 0:50