F
Frosty
Guest
Отака фігня, шановні форумці.
Я саме НЕ ХОЧУ ні любові, ні кохання, ні жінку...
Чим більш я дізнаюся про те, як ми створюємо стосунки, мені стає огидніше і огидніше...
У якийсь момент я відчуваю ненависть до Жінки, бажаю зломити цю уяву про те, що Жінка - це щось високе, щось вічне, нескінченне, як атом. Зазирнути у потаємні куточки Її душі - побачите те, що підтвердить мою ненависть...
...але я шаную Жінку, і розумію всю велич і низість її, розумію яке велике почуття сховується у мене... може тому саме ховаю його і бігу далі у круговерті щоденних справ та обов'язків, лише для того щоб завантажити себе та на прикінці дня засинати без сил. Не думати над цим.
Щось трапилось зі мною. Замість того, щоб спробувати покохати, я лише втікаю ще далі. Але чим далі ми тікаємо, тим більш ми ховаємося. І це я розумію. І хочу тікати далі, бо впевнений що нема тієї Жінки яку я бачив серцем декілька років тому.
І не говорить мені, що знайдеш ти собі дівчину яка змінить усю мою уяву про це. Я не вірю у це. Не хочу вірити, бо якщо повірю - я покохаю так, що ... нажаль нема такого слова. Але нічого нема вічного. І навіть якщо...
Це все безглуздо. Любити те, що може зникнути в лічині секунди... я не можу потім забути це, як хвилину радощі, як гарний сон... Це настільки в мені, що потрібні роки, щоб зрозуміти, що то була ще одна помилка мене самого. Що з самого початку я завжди створюю собі штучну ситуацію, в якій живу, в якій кохаю, сплю, дихаю....
Я чітко зрозумів - кожен з нас створює собі кохання саме на психологічному рівні ми плануємо події, та схему розвитку ціх подій. Стає питання, чи може людина наперед спланувати "вічну"* любов? Теоретично - Так. Практично - Ні. Тому, що та людина яка планує правила гри в любов - вона не одна; ми не граємося в любов по одинці.
Я стомився від всього. Я не хочу бути з кимось, і не хочу бути з моїм коханням, бо кохання - це біль, сльози. І ніколи не буває щасливих кінців.
Реальність - спокійна стара жінка, з твердим виразом очей, та справедливою логікою.
-----------------
* - "вічна" любов - я маю на увазі ті почуття, не які будуть вічними у часі чи продовжуватися до фізичної смерті двох. Почуття, які належать біль душі ніж розуму; почуття які залежать лише від Обох. "вічна" любов - любов, яка живе у Ньому та Ній лише стільки скільки це потрібно, саме потрібно а не можливо, їм обом.
Я саме НЕ ХОЧУ ні любові, ні кохання, ні жінку...
Чим більш я дізнаюся про те, як ми створюємо стосунки, мені стає огидніше і огидніше...
У якийсь момент я відчуваю ненависть до Жінки, бажаю зломити цю уяву про те, що Жінка - це щось високе, щось вічне, нескінченне, як атом. Зазирнути у потаємні куточки Її душі - побачите те, що підтвердить мою ненависть...
...але я шаную Жінку, і розумію всю велич і низість її, розумію яке велике почуття сховується у мене... може тому саме ховаю його і бігу далі у круговерті щоденних справ та обов'язків, лише для того щоб завантажити себе та на прикінці дня засинати без сил. Не думати над цим.
Щось трапилось зі мною. Замість того, щоб спробувати покохати, я лише втікаю ще далі. Але чим далі ми тікаємо, тим більш ми ховаємося. І це я розумію. І хочу тікати далі, бо впевнений що нема тієї Жінки яку я бачив серцем декілька років тому.
І не говорить мені, що знайдеш ти собі дівчину яка змінить усю мою уяву про це. Я не вірю у це. Не хочу вірити, бо якщо повірю - я покохаю так, що ... нажаль нема такого слова. Але нічого нема вічного. І навіть якщо...
Це все безглуздо. Любити те, що може зникнути в лічині секунди... я не можу потім забути це, як хвилину радощі, як гарний сон... Це настільки в мені, що потрібні роки, щоб зрозуміти, що то була ще одна помилка мене самого. Що з самого початку я завжди створюю собі штучну ситуацію, в якій живу, в якій кохаю, сплю, дихаю....
Я чітко зрозумів - кожен з нас створює собі кохання саме на психологічному рівні ми плануємо події, та схему розвитку ціх подій. Стає питання, чи може людина наперед спланувати "вічну"* любов? Теоретично - Так. Практично - Ні. Тому, що та людина яка планує правила гри в любов - вона не одна; ми не граємося в любов по одинці.
Я стомився від всього. Я не хочу бути з кимось, і не хочу бути з моїм коханням, бо кохання - це біль, сльози. І ніколи не буває щасливих кінців.
Реальність - спокійна стара жінка, з твердим виразом очей, та справедливою логікою.
-----------------
* - "вічна" любов - я маю на увазі ті почуття, не які будуть вічними у часі чи продовжуватися до фізичної смерті двох. Почуття, які належать біль душі ніж розуму; почуття які залежать лише від Обох. "вічна" любов - любов, яка живе у Ньому та Ній лише стільки скільки це потрібно, саме потрібно а не можливо, їм обом.
